From. To...

Сила роду

Ця робота була створена на замовлення.У процесі переживала низку несподіваних внутрішніх досвідів і ділилась ними з замовником — і раптом виявилось, що ці ситуації постійно повторюються в його житті. Так я вперше відчула: картина, створена у взаємозвʼязку, здатна передавати інформацію. Коли ти налаштований на її частоту — ти її сприймаєш. А коли починаєш ділитися, розпізнавати, пропускати — це стає точкою зростання для обох. Тонкий, неочевидний і дуже глибокий процес.

Нескінчений цикл

В житті не існує справжніх помилок. Кожен крок - невідʼємна частина нашого шляху.Змінити напрям — не означає втратити, а означає продовжити з новим усвідомленням.
Символізм картини - вічний рух душі через життя, смерть і нове народження. Про велику подорож свідомості, яка проходить крізь тіла, стани, епохи. Це нескінченний цикл перевтілень — сансара, у якій кожен виток наближає нас до ясності. І в кожному новому витку — шанс прокинутись. У квантовому світі час не лінійний. Стан минулого може змінитися в залежності від того, як ми спостерігаємо теперішнє. Перевтілення, досвід, шлях душі — це не просто послідовність. Це хвиля, що прокочується крізь безмежність.

Мультивсесвіт

Цю роботу я почала з простого питання: що існувало б, якби не було того, хто спостерігає?У процесі я відчула, наскільки свідомість впливає на те, що ми називаємо реальністю.У квантовій фізиці існує принцип: сам акт спостереження змінює поведінку частинки — вона поводиться як хвиля або як об’єкт, залежно від того, чи є хтось, хто дивиться. Світ не фіксований. Він реагує у відповідь на наші думки та стан. Туди, куди ми спрямовуємо увагу, прямує й енергія. А отже маємо відповідальність. Коли ми вибираємо бачити красу, світ відповідає формою. Коли діємо з любові та вдячності — навколо нас реалізується більше любовіі зʼявляється ще більше того, за що можна бути вдячним.

Траєкторія буття

Ця картина мала довгий шлях.Спершу я зафарбувала її в червоний — і вона пів року стояла незавершена.Я дивилась на неї щодня і не бачила шляху до її завершення.Здавалося, що справа в кольорі: я пробувала синій, рожевий, чорний — і знову білий.А потім зупинилася. І зрозуміла: вона з самого початку мала бути червоною.Додавши кулю — Землю — я вписала себе в цю траєкторію, все стало на свої місця.

Душі

Образ цієї картини прийшов до мене в досвіді з рослиною сили.
Коли відкривши очі я побачила, що світ навколо сповнений душ — легких, прозорих, як пірʼїни. Вони були поруч, а відчуття їхньої присутності ніжне та беззаперечне. Ця робота — як спроба зафіксувати їх підтримку й плинну множинність життя, що оточує нас скрізь.

Полотно світотворення

Це моя перша робота з текстурами та аерографом.Я не знала як це буде виглядати — але дозволила собі дослідити.Цей процес став для мене відкриттям процесу як самодостатнього стану. І навчив бути в русі без очікування результату.

Шлях до себе

Cерія з трьох картин стала для мене початком шляху.Я створила її у період, коли щойно залишила стабільну роботу, щоб йти за покликом.Це був крок у невідоме, у глибину і безодню з вірою, що всесвіт мене підтримає.І він підтримав — ці роботи стали першими, які знайшли свого глядача.Ці роботи стали мостом, яким я перейшла з минулого — у теперішнє, де нарешті почала бути собою.
(На сайті представлене фото однієї картини з серії. Весь триптих можна побачити на виставці)

Гуру

Цю картину я присвятила Юпітеру — нашому гравітаційному покровителю. Завдяки його масі та розташуванню він змінює орбіти комет та астероїдів, що могли б знищити все живе на Землі. Без Юпітера наша планета навряд чи стала б колискою життя — швидше, решетом. Цей факт змінив моє ставлення до космічного масштабу турботи. Це підтримка, яку ми не помічаємо щодня — але саме вона тримає наше життя можливим.

Алмазна сітка Індри

Це друга картина, створена в техніці крапок.
З нею з’явилася не просто форма — а практика.
Структурування себе через увагу, точність і терпіння.
Кожен крапковий дотик — вдих і видих. Баланс внутрішнього з зовнішнім.
Через послідовність і зосередженість почала відкриватися суть самої структури.

Енергетична мандала

Цеперша робота з серії, де зʼявилася мова крапок.
Техніка прийшла до мене в досвіді з рослиною сили.
Я її не вигадала, а отримала в дар і проявила скрізь себе.
В той момент я відчула, як енергія проходить крізь серце — спокійно, м’яко і точно.
І саме з цього руху почалася структура.

Вода

Це одна з найскладніших робіт.В уяві я бачила фінальний образ, але не знала, як до нього дійти.Це був експеримент, що тривав майже рік. Невдалі спроби, купа зіпсованих холстів, та матеріалів, рулони металевої сітки та 25 кг штукатурки, яка виявилася непотрібною.Був період, коли я боялася до неї торкатися. Але щоразу поверталася. І процес рухався крок за кроком. Повільно, але впевнено. Ця картина нагадала мені, що шлях — це вже дія. І ніщо не може завадити реалізації мрії, акщо робити навіть невеличкі кроки в її сторону.

Маленькі великі очі

Передумовою цієї картини було просте спостереження.Жук, що повзе по корі, і масштаб, який для нього Всесвіт.Я впіймала цей момент і зрозуміла: реальність — не однакова для всіх.Один і той самий світ виглядає зовсім інакше для кожної живої істоти.Для нас — кора, для жука — ландшафт, повний форм і рельєфів.
А що як невидиме для нас насправді більше видимого?

Не велосипед

Цей триптих почався з тіні. Я побачила на полотні лише відбиток форми — і зрозуміла, що цього достатньо, щоб розпізнати предмет. Але де закінчується форма і починається уява? Я додала другу роботу — простір без тіні. Потім — площину без світла. А місце для четвертої картини залишилось порожнім. Бо якщо немає спостерігача — немає і зображення. Ця серія стала моїм дослідженням того, як ми бачимо, і що саме ми вважаємо «реальністю».