Від. До...

Від крапки до всесвіту

Сила роду

Є один беззаперечний факт — всі ми маємо змогу знаходитися там де ми є завдяки життям інших людей, що жили на цій планеті до нас. Якщо взяти 12 поколінь кожного з нас, то вони включають в себе 8190 людей і це тільки за останні 300 років. А якщо ми уявімо тисячи років історії розвитку людства, то стає зрозуміло який потужний шлях пройшов наш рід. Історія розвитку нас, як вида, записана на генному рівні. Те, чим жили наші пращури, що вони їли, чим дихали, як рухались, кожне рішення - весь їх шлях міститься в нас. І вони підтримують, навіть якщо давно пішли. Вони живуть в нас і через нас. Хор наших предків співає нам так, як і ми колись будемо співати для наших нащадків. Це — нескінченна спіраль розвитку.

Нескінчений цикл

В житті не існує справжніх помилок. Кожен крок - невідʼємна частина нашого шляху.Змінити напрям — не означає втратити, а означає продовжити з новим усвідомленням.
Символізм картини - вічний рух душі через життя, смерть і нове народження. Про велику подорож свідомості, яка проходить крізь тіла, стани, епохи. Це нескінченний цикл перевтілень — сансара, у якій кожен виток наближає нас до ясності. І в кожному новому витку — шанс прокинутись. У квантовому світі час не лінійний. Стан минулого може змінитися в залежності від того, як ми спостерігаємо теперішнє. Перевтілення, досвід, шлях душі — це не просто послідовність. Це хвиля, що прокочується крізь безмежність.

Мультивсесвіт

Що існувало б, якби не було того, хто спостерігає?У квантовій фізиці існує принцип: сам акт спостереження змінює поведінку частинки — вона поводиться як хвиля або як об’єкт, залежно від того, чи є хтось, хто дивиться. Світ не фіксований. Він реагує у відповідь на наші думки та стан. Туди, куди ми спрямовуємо увагу, прямує й енергія. А отже маємо відповідальність. Коли ми вибираємо бачити красу, світ відповідає формою. Коли діємо з любові та вдячності — навколо нас реалізується більше любовіі зʼявляється ще більше того, за що можна бути вдячним.

Траєкторія буття

Абстрактне зображення земної кулі, що котиться нескінченним полотном простору-часу.

Душі

Образ цієї картини прийшов до мене в досвіді з рослиною сили.Коли відкривши очі я побачила, що світ навколо сповнений душ — легких, прозорих, як пірʼїни. Вони були поруч, а відчуття їхньої присутності ніжне та беззаперечне. Ця робота є спробою зафіксувати їх підтримку й плинну множинність життя, що оточує нас скрізь.

Полотно світотворення

Це моя перша робота з текстурами та аерографом. Я не знала як це буде виглядати — але дозволила собі дослідити.Цей процес став для мене відкриттям процесу, як самодостатнього стану. І навчив бути в процесі без очікування результату.

Шлях до себе

Cерія з трьох картин стала для мене початком шляху.Я створила її у період, коли щойно залишила стабільну роботу, щоб йти за покликом.Це був крок у невідоме, у глибину і безодню з вірою, що всесвіт мене підтримає.І він підтримав — ці роботи стали першими, які знайшли свого колекціонера.Вони стали мостом, яким я перейшла з минулого — у теперішнє, де нарешті почала бути собою.

Енергетична мандала

Це перша робота з серії, де зʼявилася техніка крапок - пуантилизм.В момент роботи я відчуваю, як за допомогою односпрямованої уваги енергія проходить крізь серце і проявляється в фізичному вимірі. І саме з цього руху почалася робота над власною структурою.

Алмазна сітка Індри

З цією картиною з’явилася повноцінна практика структурування себе через увагу, точність і терпіння.Кожен крапковий дотик — вдих, видих і затримка. Баланс внутрішнього з зовнішнім.Через послідовність і зосередженість огранюється алмаз майстерності.

Гуру

Ця картина присвячена Юпітеру — нашому гравітаційному покровителю. Завдяки його масі та розташуванню він змінює орбіти комет та астероїдів, що могли б знищити все живе на Землі. Без Юпітера наша планета навряд чи стала б колискою життя — швидше, решетом. Цей факт змінює ставлення до космічного масштабу свідомості. Скільки ще невипадкових «випадковостей» мало статися, щоб зробити наше життя можливим?

Вода

Одна з найскладніших робіт. Експеримент, що тривав майже рік: невдалі спроби, кзіпсовані полотна і матеріали, рулони металевої сітки та 25 кг штукатурки, яка виявилася непотрібною. Процес рухався крок за кроком — повільно, але впевнено. Ця картина нагадує мені воду, що точить камінь. Так і я, точила своє терпіння та майстерність в період її створення.

Маленькі великі очі

Передумовою цієї картини було просте спостереження.Жук, що повзе по корі, і масштаб, який для нього Всесвіт.Я впіймала цей момент і зрозуміла: реальність — не однакова для всіх.Один і той самий світ виглядає зовсім інакше для кожної живої істоти.Для нас — кора, для жука — ландшафт, повний форм і рельєфів.
А що як невидиме для нас насправді більше видимого?

Не велосипед

Цей триптих почався з тіні. Я побачила на полотні лише відбиток форми — і зрозуміла, що цього достатньо, щоб розпізнати предмет. Але де закінчується форма і починається уява? Я додала другу роботу — простір без тіні. Потім — площину без світла. А місце для четвертої картини залишилось порожнім. Бо якщо немає спостерігача — немає і зображення. Ця серія стала моїм дослідженням того, як ми бачимо, і що саме ми вважаємо «реальністю».